Перейти до основного вмісту
Background

Про парафію

Історія виникнення парафії

Санктуарій Пресвятого Серця Ісуса в Кам'янці Подільському

Католицька спільнота християн з гарячими, палаючими любов'ю серцями. "Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим." Євангеліє від Матея 11,28-29

Парафія Пресвятого Серця Ісуса була заснована ще у період Радянського Союзу. Атеїстична влада усіма способами намагалася знищити віру в народі. В прадавньому Кам'янці-Подільському, де раніше було багато католицьких храмів, в радянські часи усе було зачинено і у Кафедральному костелі свв. апостолів Петра і Павла було розташовано музей атеїзму. В 1978 році католики отримали від влади дозвіл на реєстрацію католицької парафії. Влада передала спільноті руїни невеликої церкви, яку вірні відбудували. В цій невеликій каплиці Святі Меси відправлялись аж до 2016 р. Зусиллями парафіян і настоятеля о. Юрія Молевського SChr наш костел був значно розбудований.

В 2016 році, під час відпустових урочистостей Пресвятого Серця Ісуса, розбудований храм був освячений правлячим Єпископом Кам'янець-Подільської дієцезії Леоном Дубравським. В урочистості брали участь: Архієпископ Митрополит Львова Мєчислав Мокшицький, Апостольський Нунцій в Україні Клаудіо Гуджеротті, Генеральний Предстоятель Товариства Христового (Societas Christi pro Emigrantibus) - о. Ришард Гловацький. Єпископ Леон оголосив наш храм Санктуарієм Пресвятого Серця Ісуса для Кам'янець-Подільської дієцезії.

Парафія на Нігинському Шосе 38 існує вже більше 40 років, але тепер розбудований костел відвідує чимало вірян. Римсько-католицька парафія Пресвятого Серця Ісуса тісно співпрацює з церквою-матір'ю - Кафедральним костелом св. Апостолів Петра і Павла на історичному Старому місті, а також з іншими римо- та греко-католицькими спільнотами. Прославлення Пресвятого Серця Ісуса здійснюється різними способами: щоденно в Санктуарії читається Літанія до Пресвятого Серця Ісуса; проводиться вічна Адорація Святих Дарів - щоденно з 9 до 18 години. У парафії діє чимало молитовних груп, поширюється велика благодійна діяльність. Функціонують різноманітні дитячі гуртки та біблійні групи для дорослих. Для всіх бажаючих знайдеться щось цікаве. Сердечно запрошуємо до Санктуарію Пресвятого Серця Ісуса у Кам'янці-Подільському з нагоди різних свят та урочистостей. Не минайте наш храм також у будні, де завжди чекає Вас Пресвяте Серце Ісуса!

Історію виникнення храму Пресвятого Серця Ісуса можемо написати лише з уст тих очевидців, які залишились живими або змогли передати свої спогади небайдужим до цього місця нащадкам. Каплиця збудована протягом 1810-1812 рр. як цвинтарна грекокатолицька каплиця під покровительством Усіх Святих. (Російська царська влада знищила грекокатолицьку Церкву на захопленої в Речі Посполітої території лише в 1839 р. під час сумнозвісного "Полоцького Собору"). Після другої світової війни вона використовувалась як склад для будівельних матеріалів.

Жителі Кам’янця-Подільського – ревні католики - їздили до Китайгорода, Борщова, Чернівців, Гречан, щоб в неділю бути присутніми на Службі Божій. Але найбільш ревні серед них прагнули, аби в Кам’янці-Подільському якийсь із храмів був відчинений для молитви на хвалу Господню. До таких людей зокрема належали: Ядвіга Кондильовська, Анна і Збігнєв Завадські, Франциска і Броніслав Сітар, Ягельська, Яніна Комарніцька. Борис і Вікторія Сірацькі-Гончар, Слівінська, Юлія Боярська. Вони, не зважаючи на небезпеку і гоніння з боку влади, подали багато заяв та прохань стосовного свого питання. Інші парафіяни підтримували їх своєю молитвою, жертвуючи в цьому намірі свої страждання і зречення. Зрештою молитви й офіри цих людей були вислухані Господом.

І у березні 1978 року обласна влада, адміністрація якої знаходилась уже у м. Хмельницькому, задовольнила прохання мирян-католиків Кам’янця-Подільського і вирішила передати на потреби парафіян церкву, що знаходилась на території православного кладовища. Ця церква функціонувала як майстерня з виготовлення надгробних пам’ятників. Приміщення було в дуже поганому стані: гнилий купол, зруйновані стіни, дірявий дах. Але прихожани не витрачали дарма часу і не нарікали, а швидко взялися до роботи.

Головою комітету з вирішення вказаної проблеми було обрано Казимира Поляковського. Починаючи з квітня і до 8 вересня церкву повністю відремонтували. У відбудові каплиці активну участі взяли уже згадані вище парафіяни, також до них приєднались деякі інші католики. Влада, звичайно ж, перешкоджала, але люди перемогли. І ось через 4 місяці копіткої роботи, 8 вересня 1978 року новозбудована каплиця була освячена о. Анджеєм Гладусєвічем. Це було справжнє свято для всіх католиків Кам’янця-Подільського, на котре зібралось близько тисячі вірних. Проте о. Яну Ольшанському категорично заборонили брати участь в освячені каплиці. О. Анджей Гладусєвіч часто хворів, тому не мав можливості часто приїздити із Полонного. Тоді о. Марку Трофим’яку, о. Яну Ольшанському та о. Броніславу Мирецькому дозволили обслуговувати парафію. Але священиків не вистачало. Тоді група людей поїхала до м. Кашайдоріс (Литва) з проханням про священика. На цю пропозицію зголосився о. Ян Зубрус, який працював тут 2 роки. Потім з Вільнюса приїхав о. Юзеф Водрєвічус теж на 2 роки. Пізніше настоятелем влада призначила о. Вацлава Попеля.

Через 2 роки приїхав знову о. Юзеф Водрєвічус, котрий залагодив нагальні проблеми у парафії. На щастя, у 1989 році приїхав о. Роман Тваруг, христусовець. Парафія віджила. У 1990 році мирянам віддали Кафедральний костел, а каплицю передали у служіння христусовцям, де працював о. Ричард Чайка, а далі о. Ричард Карапуда, о. Павло Вітек, о. Збігнєв Крет, о. Павло Борисевич, о. Юрій Молевський, о. Віктор Абельмазов, о. Кшиштоф Кіцка, о. Олександр Рєпін, о. Ярослав Гіжицький.